Художні засоби

Як визначити художні засоби у творах? Що таке епітет, метафора, алегорія, гіпербола та порівняння? Правильно визначити художні засоби у поетичному та прозовому творі допоможуть приклади знаходження їх у текстах та доступні пояснення їх визначень. Художня мова образна і поетична, насичена художніми означеннями, порівняннями, перебільшенням, інакомовленням тощо. Образність мови письменники створюють, вдаючись до різних мовних зворотів, використовують переносні значення слів чи виразів. Часто для більшого контрасту зображуваного вдаються до різних протиставлень.

Що таке епітет

Епітет – це художнє означення. 

У тексті потрібно знайти образне означення (відповідає на питання означення який? яка? яке? і образно характеризує предмет чи явище)

Наприклад: весна (яка?)запашна (епітет запашна)

світ (який?) широкий  (епітет широкий)

Як визначити епітет у вірші

У тексті поетичного твору знаходимо епітети, виділивши художні означення, що образно характеризують явища

Гетьте, думи, ви хмари осінні! (хмари які? осінні – розуміємо як ті, що створюють сумний настрій)
То ж тепера весна золота!       ( весна яка? золота – розуміємо як прекрасна пора)
Чи то так у жалю, в голосінні
Проминуть молодії літа?         (літа які? молодії – розуміємо як чудовий вік)

Отже, у тексті вірша знаходимо епітети: осінні, золота, молодії.

Що таке порівняння

Порівняння – це  зіставлення двох схожих  предметів або явищ із метою порівняння їх.

Як знайти порівняння в тексті

 

Алегорія або іносказання, інакомовлення – це перенесення властивостей та характеристик одного предмета чи явища на інший для кращого відображення образу. Таким чином утворюється переносне значення.

Приклади алегоричних образів: коник-стрибунець, вовк та ягня, каменярі – борці за свободу України.

Гіпербола – це художнє надмірне перебільшення дійсних фактів. Наприклад, як в цих прикладах:

Я це вже тисячу разів казав!

Швидкий як блискавка!

Літота – надмірне применшення явищ у художній літературі. Літота виступає антиподом гіперболи, але зустрічається значно рідше за надмірне перебільшення.

Приклади: курці по коліна; малесенька, ледве од землі видно.

Метафора (або скрите порівняння) – це засіб літератури, коли відбувається навмисне вживання слів у їхньому непрямому значенні. З одного боку метафора дуже схожа на порівняння, але її складніше помітити. Адже в метафорі немає слів «немов», «начебто», «як» та інших, що вказують на зіставлення об’єктів. Для того, щоб правильно визначати метафору, треба добре розбиратися в семантиці та лексиці художніх виразів.

Метафори бувають 3 типів:

а) стерті – ці метафори вже втратили свою образність;

ходять чутки, вушко голки

б) образні загальномовні метафори;

тепла атмосфера, час біжить

в) індивідуально-авторські образні метафори;

факіл неба цвіте глечиками хмар

Метонімія – це такий тип зіставлення понять у художній літературі, коли одне поняття використовується з властивостями іншого; відбувається заміна назви одного предмета чи явища на інше через суміжність деяких їхніх характеристик, проте подібність між цими поняттями не спостерігається.

Різновидом метонімії є синекдоха – це засіб кількісної заміни понять, в якому одиничне явище замінюється кількісним або навпаки.

Іронія – один із способів комічного сприйняття дійсності, що містить у собі приховане глузування та лукавство над фактами чи людьми. Головною ознакою застосування іронії є те, що автор прагне показати істинну протилежність значення, яка є прихованою. Для виокремлення іронії вам треба відчути подвійний сенс виразу.

Рефрени – це засоби літератури, в яких використовується неодноразове повторення деяких слів або навіть виразів з метою підкреслення їхньої важливості.

До рефренів належать такі літературні засоби як анафора, епіфора та тавтологія.

Анафора – це засіб художньої літератури, що виражає єдинопочаток. Тобто це лексичний повтор одного й того самого виразу, наприклад, на початку кожного рядку вірша або періодичне повторення якогось виразу протягом всього твору.

Епіфора – це художній засіб, подібній анафорі та протилежний їй. Адже використання епіфори визначається повторенням кінцівок у художніх творах. Епіфори вживаються як у поезії, так і в прозі та драмі.

 

Тавтологія – це повторення близького за змістом та звучанням слова.

Наприклад, масло масляне, рано-вранці.

Риторичні фігури – це засоби вираження мови, які посилюють увагу читача до певного виразу. Риторичні фігури поділяються на 4 типи:

а) риторичні звертання – це звертання до відсутніх людей або понять, які є абстрактними;

б) риторичні запитання – такі види запитань, які не вимагають відповіді;

в) риторичні припущення – це відповідь на уявне запитання, якого насправді не існувало;

г) риторичний оклик – це спосіб образного вираження надто сильного почуття;

д) риторичне ствердження – це засіб літератури, що показує неможливість заперечення слів, сказаних автором.

Приклади риторичних фігур:

«Хто тільки не проклинав станційних наглядачів, хто з ними не лаявся!»

«Так! Я буду крізь сльози сміятись!»

Антитеза – це засіб зіставлення об’єктів. Але на відміну від порівняння ці об’єкти мають бути протилежні за своїм лексичним значенням.

Найчастіше можна зустріти антитезу в афоризмах, прислів’ях та приказках.

«Ситий голодного не розуміє».

Проте немало прикладів антитези в художній літературі: «Тотожним бути й відрізнятися — вцьому життя живого суть».

Алітерація – це прийом у стилістиці твору, в якому застосовується повторення окремих приголосних з метою емоційного поглиблення.

Асонанс – це стилістичний прийом, дуже схожий на алітерацію, в якому зустрічається повторення голосних звуків. Цей засіб підсилює музичність віршованих строк. Наприклад, як тут:

“Була гроза, і грім гримів, Він так любив гриміти, Що аж тремтів, що аж горів На трави і на квіти.” (Микола Вінграновський)

Інверсія – це зміна порядку слів, до якого ми так звикли. Зазвичай в українській мові прямий порядок слів – це рух від вже відомого до невідомого, в той час, як інверсований порядок слів руйнує звичну нам конструкцію.

Дуже часто інверсію в своїй творчості застосовували шістдесятники:

«Гойдається вечора зламана віть, мов косту сліпого, що тичеться в простір осінньої невіді». (Василь Стус)

“Життя ще довге перед мною, Я молодий, я ще й не жив… Чого ж горючою сльозою свою я пісню окропив?”

Градація – це засіб літератури, в якому спостерігається поступове нарощення або навпаки пригнічення емоційного значення.

Градація стає ще більш вираженою в поєднанні з анафорою. Наприклад, давайте згадаємо найпопулярніший вираз Юлія Цезаря «Прийшов, побачив, переміг.

Інвектива – це давній засіб літератури, що полягає в гострому сатиричному звинуваченні певних явищ або осіб. На відміну від іронії інвектива відкрито висміює деякі об’єкти. Це можуть бути різкі виступи, які супроводжуються гострою критикою.

Панегірик або урочиста промова – це різке звеличення людини або явища в літературі. Частіше за все панегірик застосовується там, де необхідно показати уславлення якоїсь визначної події або подвигів неймовірної людини. Цей термін бере начало ще в творах стародавньої Греції та Риму. Цей термін літератури неважко виокремити, якщо бачити урочисте вихвалення людини або навіть усього народу.

Символ – заміна незрозумілого абстрактного поняття конкретним символічним образом. Символ розкриває сутність поняття, явища чи предмету тим самим поширюючи загальноприйняте значення слів.

Прикладів символізму багато не тільки в літературі, але й у повсякденному житті:

Квітка – символ краси, голуб – символ миру.

Оксиморон – це цікавий засіб літератури, в якому поєднані слова, кожне з яких виражає протилежне значення. Читачів дуже часто приваблює парадоксальність словосполучення.

Прикладів оксиморона дуже багато в сучасній літературі: дзвінка тиша, крижаний вогонь, квадратура круга.

Паралелізм – це такий засіб художньої літератури, в якому відбувається зображення подібних один до одного предметів паралельно. В паралелізмі застосовується уподібнення цих предметів та можна спостерігати чітку аналогію однакових явищ у різних сферах життя.

 

 

Світлана Салогуб