Що таке “прикладка”? Поміркуймо: логічно – це те, що прикладається. Прикладка – це друга назва, що дається поняттю для роз’яснення першого. Прикладка пишеться поряд з основним поняттям. Щоб правильно ставити розділові знаки, потрібно знайти прикладку в реченні. Якщо бачимо слово-іменник, якому дається пояснення іншим словом-іменником, то це прикладка. Перевіряємо: у яких граматичних відносинах перебувають ці слова. Якщо обидва слова виражені іменниками в називному відмінку – слово має прикладку. Прикладки бувають різні.
Прикладка у назвах газет, журналів, кінофільмів береться у лапки
Мабуть, помічали, що назви газет, журналів, кінофільмів беруться в лапки та вживаються у називному відмінку.
Наприклад: Олеся передплатила журнал “Мистецтво в школі”
Переконуємося: Олеся передплатила (кого? що?) журнал, а (який журнал передплатила Олеся?) – “Мистецтво в школі” – це поширена прикладка.
Або: Туристам сподобалась подорож на пароплаві “Дніпро”
Міркуємо: на пароплаві ( якому?) прикладка “Дніпро” – це непоширена прикладка.
Прикладки бувають непоширені (виражені одним словом) і поширені (мають при собі залежні слова).
Прикладка відповідає на питання означення і є його різновидом
Прикладка – це слово чи сполучення слів, що дають другу назву предмету, особі, повідомляючи додаткову інформацію у вигляді його ознаки.
Є види прикладок, які не беруться у лапки, а пишуться або через дефіс, або виділяються комами чи тире.
Отже, прикладка – це різновид означення (підкреслюється хвилястою лінією).
Через дефіс пишеться непоширена прикладка
Непоширена прикладка – це слово, що позначає другу назву поняття, предмета, особи. Такі слова вступають у видово-родові відносини (дівчина–весна) хто? дівчина – дівчина яка? весна.
Прикладки відокремлюється комами
Завжди відокремлюються комами прикладки:
що відносяться до особових займенників
Грицько ж, він міряв не тією міркою.
зі словами або, тобто, чи, на ім’я, на прізвище, а саме, наприклад
Козак Бобренко, на ім’я Григорій,
єдиний син достойної вдови.
поширені прикладки після означуваного слова:
Підвівся Іскра, полковий обозний,
син Остряниці Якова, Іван.
загальні назви після власних:
Тоді стара Бобренчиха, вдова,
суду такі промовила б слова.
або
Бобренчиха ж, та зацна удова,
прикладки з додатковим обставинним значенням причини:
Ця дівчина не просто так, Маруся.
можна перетворити у підрядне речення причини:
Ця дівчина не просто так, (бо Маруся).
Прикладки із сполучником як
Відокремлюється, коли мають обставинний відтінок причини:
Я, як суддя, вважаю особисто. (бо суддя)
або
Він, як Горбань, вважає зокрема. (бо Горбань)
Не відокремлюється прикладка із сполучником як, коли вказує, ким або чим виступає предмет, який уточнюється прикладкою:
Він вам як син. ( у ролі сина)
або
Хмари (які?) як повісма.
Приклади з тексту роману у віршах Ліни Костенко “Маруся Чурай”
Прикладка, що виділяється у реченні тире
У кінці речення прикладка відмежовуються від свого родового поняття більшою паузою – тире.
Наприклад: Люблю вночі дивитися на зорі – світила небесні.
Перевіряємо: зорі – це небесні світила ( прикладкою до іменника зорі – є іменник світила, поширений прикметником небесні). Світила небесні – це поширена прикладка, що стоїть у кінці речення і відмежовується тире від іменника зорі.
