Роздуми над проблематикою роману Валер’яна Підмогильного “Місто”.
Суть в епіграфі до роману “Місто”.
Як можна бути вільним, коли маєш тіло?
Автор націлює на філософські питання, над якими слід задуматись, прочитавши твір.
Чи не найголовніше для людини – бути вільною. Як бути вільним, коли ти матеріально залежний. Як не втратити свого людського в буденному.
Молодий спеціаліст із села, потрапивши у велике місто, стає “оголеним” перед суспільним життям. Чи не відома ситуація, за якою може впізнати частину себе чи не кожен пересічний українець сьогодення. Як врятувати душу, як йти непротоптаною стежиною, не забруднивши ніг, як лишити чистим сумління, коли тіло полонять спокуси.
Проблемні питання роману
Що для людини важливіше: досягти певних висот, відчути свою значимість, забезпечити себе матеріально? Невже це саме те, до чого прагнемо у житті? Чому Степан Радченко не ставив собі мету створити родину, виховувати власних дітей, піклуватися про жінку, яку покохає? Напевне, автор і намагається оголити саме цю проблему. Досить важко людині будувати своє життя не в ідеальному середовищі. Степан – не ідеальний герой. Як може бути ідеальною людина, яка не вчиться на своїх помилках, а продовжує їх робити все більше.
Егоїстичний оптимізм Степана Радченка
Оптимізм Степана Радченка егоїстичний. Він думає лише про себе. Людина не може бути щасливою наодинці. Маючи безліч матеріальних благ, без морального задоволення, без душевного спокою ніхто не зможе відчути повноцінного щастя. Степан не був щасливою людиною навіть тоді, коли став письменником і переїхав до гарної квартири в центрі Києва, бо він був самотній. А чому юнак не зберіг теплих стосунків, які ніби намагався побудувати з жінками. Кожного разу він думав лише про себе, не зважаючи на почуття інших.
Образи дівчат у романі “Місто”
За сюжетом образ головного героя найточніше розкривається через показ його стосунків із жінками.
Але для правильності розуміння цих стосунків важливо вивчити образи дівчат-жінок. Автор надає їм особливого значення, експресивності.
Звичайно, жодну із жінок автор не ідеалізує, навпаки підкреслює не досить позитивні якості: чи то деяку легковажність, чи буденність і навіть примітивність.
Надійка, Мусінька, Зоська, Рита – жінки, що прагнуть кохання, але, зустрівши на шляху Степана, не відчувають фальші його почуттів. Отже, кожна з жінок страждає від спілкування з Степаном пропорційно до того, настільки йому довіряється.
