0

Напевно — вставне слово і прислівник

Слово «напевно» може  вживається у двох антонімічних  значеннях: висловлення сумніву щодо чогось та переконання у чомусь. Це слово може виражати значення синонімічне вставному слову «мабуть» або  прислівнику «справді». Отже, залежно від значення «напевно» може виконувати дві різні функції у реченнях. Цікавим є факт про використання даної лексеми у різних значеннях поетами та письменниками.

Значення лексеми «напевно»

Частина мови: прислівник

Лексичне значення:

  1. невпененість щодо чогось (синонім — можливо);
  2. переконання у чомусь (синонім — справді);

Мовна одиниця:

  1. вставне слово, що виражає невпевненість, не є членом речення;
  2. прислівник, повноцінний член речення.

Особливості: незмінне (суфікс о)

Синтаксична роль у реченні

Якщо лексема «напевно» вступає у граматичні зв’язки  з дієсловом-присудком — це прислівник міри і ступеню.

Наприклад: Жінка знала це напевно. (Жінка була упевнена у цьому)

У цьому реченні «напевно» виступає обставиною міри і ступеня (в якій мірі?), можна замінити синонімічним «бути певним» або «упевненим». Комами не виділяється, бо не є вставним словом.

Лексема «напевно» може виражати ставлення мовця до сказаного: невпевненість.

Наприклад: Жінка, напевно, це знала. (Жінка, можливо, це знала.)

Відчувається сумнів: чи знала? Можна замінити на синонімічне «можливо».

У цьому варіанті  лексема «напевно» не вступає у граматичний зв’язок з іншими членами речення. На письмі виділяється комами, бо є вставним словом.

Вживання «напевно» у художній літературі

Цікаво!  

У художній літературі автори використовують лексему «напевно» у одному із значень. Досліджуючи тексти художніх творів, можна зробити висновки про залежність лексичного значення цих слів від часового періоду.

У віршах Ліни Костенко «напевно» вживається як вставне слово. 

Наприклад: В цьому, напевно, правда пташина.(вірш «Крила»)

І вже, напевно, не мине.  («І не минає, не минає»)

У прозовому творі письменника 20-30-х років Валеріана Підмогильного «напевно» активно вживається як прислівник.

Наприклад: Лавру, правда, він назвав, пам’ятник Володимирові теж, а що й горба того звуть Володимирським, він напевно ручитися не міг. 

Степан цілком припускав можливість цієї неприємної розмови і мав готову відповідь — через тиждень він вибереться. Дістане стипендію, це напевно, і вибереться.

(Із роману В. Підмогильного «Місто»)

 

Світлана Салогуб

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *