Просте речення ускладнюють звертання, вставні слова, однорідні члени речення, відокремлені члени речення. Щоб правильно поставити розділові знаки, потрібно уміти виявляти ці конструкції у реченні. Спочатку переконуємось, що маємо справу із простим реченням. Для цього звертаємо увагу на граматичну основу речення: підмет і присудок. Якщо речення має одну граматичну основу, це просте речення. У простому неускладненому реченні розділові знаки не потрібні. Далі перевіряємо, чи має ускладнення речення, визначаємо їх і ставимо розділові знаки.
Просте речення має одну граматичну основу
У двоскладному простому реченні граматична основа представлена обома головними членами речення: підметом і присудком.
Тут Іван сів одпочити.
Це просте, двоскладне, неускладнене речення, має одну граматичну основу: підмет (хто?) Іван і присудок (що зробиа?) сів.
Гори міняли своє блакитне убрання на рожеві з золотом ризи.
Це також просте, двоскладне, неускладнене речення, має одну граматичну основу: підмет (що?) гори і присудок (що робили?) міняли.
У односкладному простому реченні може бути один із головних членів речення: або підмет, або присудок.
Нарешті впав.
Речення просте, односкладне, з одним головним членом речення – присудком (що зробив?) впав, неускладнене.
Просте ускладнене речення
Ускладненням є відокремлення комами окремих слів, групи слів.
Просте речення ускладнюють звертання, вставні слова, однорідні члени речення, відокремлені члени речення. На письмі виділяються комами дієприкметниковий і дієприслівниковий зворот, порівняльний зворот. Окремо слід уміти виділяти відокремлені додатки, означення та обставини, що не є зворотами, поширені прикладки.
Приклади речень із звертаннями
Звертання називають того, до кого звертаються, на письмі виділяються комами, не виступають членами речення.
Звертаннями є найчастіше іменники у кличному відмінку.
Мушу йти в полонину, Марічко.
Просте, односкладне речення, з головним членом речення присудком – мушу йти, ускладнене звертанням ( Марічко).
Приклади речень із вставними словами
Вставні слова виражають ставлення мовця до сказаного, вказують на джерело інформації, активізують увагу (можуть виражати різні почуття: упевненість, невпевненість, радість, жаль і т.д.), не є членами речення, на письмі відокремлюються комами.
Пісня, здавалось, бриніла вже в ньому.
Речення просте, двоскладне, бо має підмет і присудок (що?) пісня (що робила?) бриніла, ускладнене вставним словом (здавалось)
Може, почую.
Речення просте, односкладне, бо має один головний член речення присудок (що зроблю?) почую, ускладнене вставним словом (може).
Вставні слова не вступають у граматичні зв’язки з іншими членами речення.
Вставні слова не слід плутати з підсилювальними частками та сполучниками. Слід зауважити, що ніколи не бувають вставними: аджЕ, отОж, нАвіть, всЕ-таки, принАймні, ненАчебто, нІбито.
Приклади простих речень із однорідними членами
Однорідні члени речення – це група слів, що відносяться до одного із членів речення і відповідають на спільне питання. Однорідними можуть бути підмети, присудки, означення, додатки і обставини. В реченні може бути декілька рядів однорідних членів речення.
Вози, кінні і піші, чоловіки й жінки — спинились і збились в купу.
Речення просте, двоскладне, ускладнене однорідними підметами: (що?) вози,(хто?) кінні і піші, (хто?) чоловіки й жінки – відносяться до спільних однорідних присудків (що зробили?) спинились і збились.
Між однорідними членами при безсполучниковому зв’язку ставиться кома.
Перед першим неповторюваним сполучником і кома не ставиться. Сполучник і (й) може з’єднувати однорідні члени речення попарно.
Навиклим рухом Іван хапа вівцю за хребет і тягне до себе задом понад широку дійницю.
Речення просте, двоскладне, ускладнене однорідними присудками: (що робить?) хапа і тягне -відносяться до підмета (хто?) Іван.
Приклади простих речень з порівняльним зворотом
Порівняльний зворот – це сполучення слів, яким через порівняння, здебільшого образно, характеризується певна дія, стан будь-кого чи будь-чого. Порівняльний зворот починається сполучником як, мов, немов, наче, неначе, ніби.
Найчастіше порівняльний зворот виступає обставиною, характеризуючи дію (стан, процес) порівнянням її з іншою дією.
Стоїш тут маленький, як бадилина у полі.
Речення просте, односкладне з одним головним членом речення присудком (що робиш?) стоїш, ускладнене порівняльним зворотом: як бадилинка у полі.
Самота, як біль зубів, почина ссать йому серце.
Речення просте, двоскладне, має підмет (що?) самота і присудок (що робить?) почина ссать, ускладнене порівняльним зворотом: як біль зубів.
Високий ватаг, наче дух полонини, обходить з вогнем стоїще.
Речення просте, двоскладне, має підмет (хто?) ватаг і присудок (що робить?) обходить, ускладнене порівняльним зворотом: наче дух полонини.
Приклади простих речень з дієприслівниковим зворотом
Дієприслівник разом із залежним від нього словом – це дієприслівниковий зворот, що у реченні виступає відокремленою обставиною.
І, не думавши довго, ударив її в лице.
Речення просте, односкладне з присудком (що зробив?) ударив, ускладнене дієприслівниковим зворотом: не думавши довго.
Приклади простих речень з дієприкметниковим зворотом
Дієприкметник разом із залежним від нього словом – це дієприкметниковий зворот, що у реченні може виступати відокремленим означенням.
Дієприкметниковий зворот, що стоїть після означуваного слова, виділяється комами.
Він вже стояв на ній, на сій високій луці, вкритій густою травою.
Речення просте, двоскладне (граматична основа (хто?) він (що робив?) стояв, ускладнене відокремленим означенням: на сій високій луці, а ще дієприкметниковим зворотом: вкритій густою травою.
Не раз, прокинувшись уночі, серед ворожої тиші, він тремтів, сповнений жахом.
Речення просте, двоскладне (хто?) він (що робив?) тремтів, ускладнене:
відокремленою обставиною, що виражена дієприслівниковим зворотом: прокинувшись уночі;
відокремленим означенням, що відноситься до особового займенника (він) і виражене дієприкметниковим зворотом: сповнений жахом.
Приклади речень з відокремленими означеннями
У будь-якій позиції відокремлюються означення, що відносяться до особового займенника.
Він вже стояв на ній, на сій високій луці, вкритій густою травою.
Речення просте, двоскладне, ускладнене відокремленим означенням (на сій високій луці) та дієприкметниковим зворотом (вкритій густою травою).
Відокремлюється означення, що стоїть не безпосередньо біля пояснювального слова.
Вівці ледве ходили, важкі, повні водою, як губка.
або
А долом Черемош мчить, жене зелену кров гір, неспокійну й шумливу…
Приклади речень з відокремленими додатками
Крім, окрім, опріч, замість, на відміну від, за винятком – це прийменники, що обумовлюють відокремлення додатків у простому реченні.
Чи ще щось є в світі, опріч сих двох полонин?
Речення просте, двоскладне має підмет (щось) і присудок (є), ускладнене відокремленим додатком: опріч сих двох полонин.
Відокремлені уточнюючі члени речення
Уточнюватись можуть усі члени речення, коли вони виражаються двома поняттями: ширшим і вужчим, стоять у реченні поряд і відповідають на одне. Уточнюючі члени речення завжди відокремлюються.
(де?) Вдома, (де?) в родині, Іван часто був свідком неспокою і горя.
Речення просте, двоскладне (підмет – Іван, присудок – був свідком), ускладнене уточнюючою обставиною місця (де?) вдома, (де?) в родині.
Найчастіше відокремленими уточнюючими членами речення виступають обставини місця:
По горах, долами й верхами, тяглися святочно прибрані люди.
Раптом на вузенькій дорозі, між скелею і Черемошем, зробився тиск.
Далеко, на полонині, під густим лісом, пасуться корови.
Приклад розбору простого ускладненого речення
Тепер Іван був уже легінь, стрункий і міцний, як смерічка, мастив кучері маслом, носив широкий черес і пишну кресаню.
Речення має одну граматичну основу:
підмет – Іван,
однорідні присудки – був легінь (складений іменний), мастив, носив.
Отже, речення просте.
Ускладнене:
відокремленим означенням – стрункий і міцний,
порівняльним зворотом – як смерічка,
однорідними присудками – був легінь, мастив, носив.
Відокремлюються такі конструкції, тому що потребують смислової самостійності.
Приклади речень із повісті Михайла Коцюбинського “Тіні забутих предків”.
