0

Як визначити: до якої частини мови належить слово?

Кожне слово в українській мові належить до певної частини мови. До якої частини мови належить слово, розпізнають за його лексичним значенням; питаннями, які  ставляться  до слів;  морфологічними ознаками цих слів.

Частини мови поділяють на самостійні й службові. До самостійних частин мови належать слова, що мають лексичне значення, виступають повноправними членами речення. Їх шість — це іменник, прикметник, числівник, займенник, дієслово та його форми, прислівник. Службові частини мови служать самостійним. Їх три — це прийменник, сполучник, частка. І ще одна особлива частина мови — це вигук.

Знання частин мови допоможе граматично правильно висловлюватися; логічно осмилити орфограми, пов’язані з морфологією.

Шість самостійних частин мови

Як визначити іменники

Іменники — це всі слова, що називають предмети, осіб і навіть абстрактні поняття

До цих слів ставимо питання хто ? що?

Наприклад: будинок, людина, думка (змінюються за родами, числами, відмінюються)

Отже, щоб розпізнати  іменник потрібно поставити питання саме до цього слова, враховуючи, що іменники можуть змінюватися  за родами (жіночий, чоловічий. середній),  числами (однина, множина), відмінками (на питання непрямих відмінків відповідають також іменники).

Наприклад: дівчину (кого?), мечем (чим?),  у кишені ( в чому?) 

Для полегшення розпізнавання ставимо слово у називний відмінок.

Знайдемо іменники в реченні:

Я захоплююсь твоєю посмішкою.

(У цьому реченні один іменник — це слово посмішкою, ставимо його у називний відмінок (що?) посмішка. Слово (я) — займенник, бо хоч і відповідає на питання (хто?), але не називає особу, а лише вказує на неї ).

Як знайти прикметники

Прикметники — це слова, що називають ознаку предмета, особи

До прикметників ставимо питання  —      який? (якісні, відносні)

                                                                             чий? (присвійні)

Прикметники завжди відносяться до якогось іменника. Як іменник змінюються за родами, числами, відмінюються.

Наприклад: будинок( який?) новий, людині(якій?) чемній, небом(яким?)блакитним;

сумка (чия?)мамина, хвіст (чий?)заячий, молоко (чиє?)коров’яче

Знайдемо прикметники у реченні:

У міському транспорті не слід втручатися у сторонню розмову.

(У цьому реченні два прикметника:  у транспорті (якому?) міському (відносний), 

у розмову (чию?) сторонню (присвійний)

Числівники як частина мови та їх розряди

Числівники — це слова, що називають число, кількість предметів та порядок предметів при лічбі 

Числівники відповідають на питання — скільки?(кількісні) котрий? (порядкові)

Наприклад:   (скільки?) десять, двадцять (всі числа: цілі, дробові, збірні)

  (котрий?) десятий, двадцятий

Слід врахувати, що кількісні числівники змінюються за відмінками (десяти, десятьма).

Порядкові числівники змінюються за родами, числами, відмінками (десята, десяту).

Знайдемо числівники у реченні:

Двоє дівчат не розуміють одного хлопця.

(У цьому реченні два кількісних числівника: дівчат (скільки?) двоє кількісний, збірний числівник, хлопця одного вжито у родовому відмінку, початкова форма числівника у називному відмінку  (скільки?) один хлопець)

Як відрізнити займенники від іменних частин мови

Займенники — це слова, які виступають замість іменних частин мови (іменника, прикметника, числівника), вони вказують на предмет, ознаку, кількість, не називаючи їх, відповідають на питання всіх іменних частин мови

Питання, що ставимо до займенників: 

хто?що?  він, той, будь-хто, щось,

який? чий? будь-який, чийсь

скільки? котрий? декілька, котрийсь

Слід памятати, що займенник лише на щось вказує, але нічого не називає. У таких словах не визначиш  предмета, поняття чи його ознаки, чи кількості. Займенники мають властивість змінюватися за відмінками (я, мене, мені, мною)

Займенники поділяються на розряди (відповідно до своєї ролі)

Розрядів займенників  дев’ять:

Особові — вказують на особу (я,ти, він, вона, вони, ми, ви, вони)

Зворотний — себе (всього один)

Питальні — містять питання (хто? що? який? котрий?скільки?)

Відносні — (хто, що, який, котрий,скільки)

Заперечні — заперечують (ніхто, ніщо, ніякий, ніскільки)

Неозначені — вказують на невизначену особу, предмет, кількість

(дехто, деякий, будь-хто, декілька)

Присвійні — вказують на належність (мій, твій, наш, свій)

Вказівні — вказують на особу, предмет, кількість (той, ці,  стільки)

Означальні — вказують на ознаку (весь, всякий, всілякий, кожний)

Знайдемо займенники у реченні:

Будь-хто міг помітити якесь його  хвилювання.

(У цьому реченні три займенника: (хто?) будь-хто неозначений, (яке?) якесь означальний, його (чиє?) присвійний)

Що таке дієслово як частина мови та його форми

Дієслова — це всі слова, які виражають дію, процес або стан.

Питання, що ставляться до дієслів: що робить? що з ним діється?

Початковою формою дієслова вважають інфінітив (неозначену форму)

За формою вираження  дієслова бувають: особові, безособові, дієслівні форми на (-но, -то) 

Особливі форми дієслова — дієприкметник та дієприслівник

Неозначена форма дієслова або інфінітив

відповідає на питання що робити? (недоконаний вид) писати

що зробити? (доконаний вид) написати

Важливо: неозначена форма дієслова не має закінчення -це незмінна форма.

 

Особова форма дієслова

Дієслово може набувати особових форм

(пишу, пишеш, пише, пишемо, пишете, пишуть)

Дієслова особової форми можуть набувати:

  • часових форм (писав, напишу)
  • мати вид (писав що робив? недоконаний),(написав що зробив? доконаний)

 

Безособові дієслова не мають особи

до них належать дієслова, що передають стан людини, природи (морозить, вечоріє),

де дія виконується сама собою, без втручання особи

Дієприкметник — це ознака за дією

Дієприкметники творяться від дієслів і мають ознаки прикметника.

Відповідають на питання:  який за дією?

Наприклад: лежати (дієслово) — (до того, що лежить, ставимо питання (який за дією?) лежачий (дієприкметник)

Як прикметник мають рід, число, відмінок ( лежача, лежачі), (лежачий, лежачого, лежачому)

Дієприслівник -це додаткова дія

Дієприслівник — це особлива форма дієслова, що означає додаткову дію і відповідає на питання що робивши? що зробивши?

Дієприслівники творяться від неозначеної форми дієслова і мають ознаки прислівника.

Наприклад: лежати (дієслово ) — що роблячи? додаткова дія  (лежачи)

Сашко читав, лежачи на дивані. ( дієслово читав — головна дія, ставимо питання до слова лежачи (що роблячи? або як?яким способом?

Як і прислівник- це незмінна частина мови.

Прислівник — незмінна частина мови

Прислівник — незмінна (невідмінювана) частина мови, що передає ознаку дії, чи міру вияву іншої ознаки відповідає на питання

як? добре, смачно, весело

яким способом? пішки, власноруч

 де? далеко, вгорі, там

коли? вранці, восени, сьогодні

скільки? чимало

Прислівники не мають закінчень, бо вони  незмінні.

Не слід плутати з прикметниками:

добре (як?) прислівник (незмінний)

добрий (який?) прикметник ( змінюється доброго, доброму)

У реченні виступають обставиною, залежать від дієслова-присудка:

Добре (як?) жити тому, хто має мету.

Можуть виконувати роль присудка:

Багато друзів — це добре.

Слід відрізняти прислівники від прийменників з іменниками, які в реченні можуть виконувати роль обставин:

Туристи піднялися на гору. ( на — прийменник, гору — іменник).

 Службові частини мови

Щоб відрізнити службові частини мови від самостійних слід пам’ятати: службові частини мови не мають лексичного значення.

Отже, слід зрозуміти смислову вагу слова: чи має воно лексичне значення і тоді є самостійною частиною мови, чи виконуює роль службової частини мови.

Прийменник як службова частина мови

у, в, на, з, — це відомі прийменники (прості, непохідні)

як службова частина мови прийменник служить для  узгодженості при побудові підрядних сполучень слів у реченні

Наприклад:  прийменник у вимагає вживання слів у певному (місцевому) відмінку

і відповідних граматичних форм  слова (запис у зошиті)

Прийменники є й  похідні (поблизу, побіля, із-за, з-під)

Наприклад:  перебувати поблизу будівлі

Отже, щоб розпізнати прийменник у реченні, потрібно з’ясувати його роль у реченні.

Прийменники вживаються з іменними частинами мови ( тобто стоять біля іменників. прикметників, числівників, займенників).

Співзвучні з ними прислівники стоять біля дієслів:

     Поблизу (чого?)  школи є річка. (прийменник)

Річка була (де?) поблизу. (прислівник місця)

 

Сполучник  як службова частини мови

і, а, але. або, та — це сурядні сполучники,які служать для поєднання однорідних членів речення та частин складносурядного речення

1. дівчата та хлопці

2. Влітку тепло, а взимку холодно

що, щоб, якби, мов, як, тому що — це підрядні сполучники, які  служать для поєднання частин складнопідрядного речення

Ми працю любимо, що в творчість перейшла.

Сполучники як, мов, немов служать для творення порівняльних зворотів

Бо хто, як я, намучивсь на війні,
тому життя підскочило в ціні.

або

Стара Полтава, як стара чаклунка.

Частка як службова частина мови створює особливі відтінки значень

лише, навіть, майже — це модальні частки, вони надають реченню певних відтінків

                              Майже ніколи не брехав.

                             Навіть не знав правди.

                             Лише інколи згадував.

 заперечні частки: не, ні, ані

формотворчі частки: би, б, хай, нехай

Вигук як особлива частина мови

ой,  еге-гей, а також усі звуки, що передаються на письмі — це вигуки

Світлана Салогуб

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *